Купить закладку ГАШИШ Конопля МЕФ Арсеньев

Привет, народ! Сегодня хочу поделиться невероятной историей, которая произошла со мной несколько недель назад. Я решил закладить псилоцибиновые грибы и прикольно поработать в макдональдсе. Это был незабываемый опыт, сплошная адреналиновая бодяжка! Всё началось, когда я услышал от знакомого, что он может достать закладки псилоцибиновых грибов. Знал я, конечно, что это сильнейшая шляпа, но решился попробовать. Ведь я всегда хотел поработать настоящим героем, а не просто продавцом в фастфуде. Так что мы договорились встретиться в парке. Чувак притащил маленькую пачечку, и я не мог удержаться, чтобы не упороться сразу же. Взял пачку, дунул и почувствовал, как вся бурда с плеч сбрасывается. Было страшно, но так прикольно! Я решил пойти на работу в макдональдс и посмотреть, что изменится. Всё началось так неприметно, но потом просто взорвалось. Я оказался в центре внимания, все меня обсуждали и смотрели на меня, как на какую-то аномалию. Было жутко шугано. Я почувствовал какой-то невероятный прилив сил и энергии. Я стал работать быстрее, чем когда-либо. Ни один заказ не заставил меня снизить обороты. Я просто наширился этой адреналиновой волной и погрузился в работу. Как только приходило новое блюдо на заказ, я сразу начинал готовить его. Настолько быстро, что мои коллеги по работе не успевали удержаться за моим темпом. Они смотрели на меня с удивлением, а я просто эмоционально нюхал запах свежих гамбургеров и чувствовал себя богом фастфуда. Я работал так, будто на меня действовали сразу несколько порций гердоса. Мои руки двигались сами по себе, словно волшебство. В моей голове был полный каос, но я наслаждался каждой секундой этого безумия. Знаете, что самое интересное? Неужели я был единственным в таком состоянии? Оказалось, что нет. Мои коллеги начали подхватывать энергетику и тоже упороться вместе со мной. Мы стали настоящей командой, работая быстро и слаженно. Наверное, это был самый незабываемый день на работе. Даже клиенты, которые заходили в макдональдс, замечали, что что-то необычное происходит. Я чувствовал, что моя энергия распространяется на всех вокруг меня. Мы были непобедимы! Я чувствовал себя на вершине мира. Ничто не могло остановить нас. Даже запах масляного соуса, который обычно сильно тянулся, не мог угнетать нашу энтузиастичность. Но, конечно же, все хорошее когда-нибудь заканчивается. Вскоре я начал чувствовать усталость. Моя энергия иссякала со скоростью света. Я понимал, что эффект грибов исчезает и всё вернется к обычной рутинной работе. Я понял, что пришло время закончить свой рабочий день. Что же я могу сказать? Прошло уже несколько недель с тех пор, но я до сих пор помню каждую секунду этого невероятного опыта. Я так рад, что решил попробовать псилоцибиновые грибы и упороться на работе. Это был настоящий вызов, который я принял. Сейчас я уже не работаю в макдональдсе, но я всегда буду помнить этот день, когда я чувствовал себя на вершине мира. И несмотря на то, что наша память может быть проворной, я всегда буду вспоминать этот день, как один из самых ярких и запоминающихся в моей жизни. А теперь пришло время попрощаться! Надеюсь, что вы тоже можете найти что-то удивительное в своей жизни, что поможет вам почувствовать себя настоящим героем. Peace!

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.